Самоосвіта

ТРЕНІНГ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ

Унікальним середовищем виховання людини, особливим соціумом, у якому індивід, залучений до одвічних людських цінностей, має змогу вдосконалюватися духовно, емоційно й інтелектуально, розвиваючи свої творчі можливості, є художня культура. Уроки художньої культури залучають школярів до активної творчої діяльності, в процесі якої народжується “емоційний інтелект”, інтенсивно розвиваються їх творчі можливості; сприяють творчому співпереживанню та особистісному осягненню пізнавально–виховних масштабів світової художньої культури.

Тому основною метою уроків художньої культури є залучення кожного учня до активної творчої діяльності, а саме: написання відгуків та рецензій на відвідані художні виставки і театральні постанови, проведення конкурсів на кращий план шкільного інтер’єру та кабінету з художньої культури, організація й проведення свят, вечорів, олімпіад, що дає учням можливість реалізувати свої творчі потенції, побачити красу навколишнього світу і зрозуміти значущість світової художньої культури для власного розвитку.

Художня культура активізує, збуджує особистісні фактори сприйняття школярами художніх творів, породжує значний пізнавально–мотивований інтерес до них, сприяє усвідомленому опануванню загальнолюдськими цінностями і викликає дієві мотиви, які є двигуном будь-якої діяльності, оскільки тільки мотивована діяльність спонукає учнів до опанування необхідними уміннями й навичками для задоволення інтересів, пізнання нового, долання творчих перешкод на шляху досягнення бажаних результатів у процесі творчої діяльності.

Формування у школярів мотиву досягнення як прагнення до творчого успіху та як потреби домогтися нових звершень порівняно зі своїми попередніми відбувалося за певними законами: 1) потреба з’являлася й розвивалася тільки в процесі систематичної творчої діяльності; 2) усі нові потреби формувалися за типом звички; 3) становлення потреби полегшувалося, коли діяльність забезпечує учням позитивний емоційний стан; 4) важливою умовою розвитку потреб є перехід від репродуктивної діяльності до творчої; 5) потреба зміцнювалася, якщо усвідомлювалась її особистісна і соціальна значущість.

До розвитку потреб школярів спонукають тренінги, що дозволяють їм реалізувати свої творчі можливості, спираючись на творчий досвід. 

Наведемо приклади творчих завдань, що можуть бути використані вчителями на уроках художньої культури:

1. Які б декорації Ви використали, якби були художником і писали портрет Робесп´єра?

2. Як Ви думаєте, про що мріє жінка, зображена на полотні Леонардо да Вінчі “Джоконда”?

3. Які асоціації виникають у Вас, коли Ви слухаєте арію Іоанни із опери П.Чайковського “Орлеанська діва”?

4. Якби Ви були художником-іконописцем, чи запросили б Ви позувати для образу Богоматері будь–яку дівчину, яка Вам сподобалась, чи Вас щось зупинило б?

5. Як, на Вашу думку, складеться доля учениці Смольного інституту, зображеної на портреті пензля Дмитра Левицького?

6. Уявіть собі таку гіпотетичну ситуацію–зустріч Робінзона Крузо і Гулівера в Англії. Як, на Вашу думку, відбудеться їх знайомство?

7. Який еталон відображає Ваше уявлення про красу: “Портрет цариці Нефертіті” (невідомий автор), “Венера Мілоська” О.Антіоха, “Джоконда” Леонардо да Вінчі, “Красуня” Б.Кустодієва, Сінді Кроуфорд (рекламна фотографія)?

8. Чому ліра (або кіфара), яку в свій час прославили бог Аполлон і герой Орфей, уважається символом мистецтва і культури?

9. Який вид мистецтва описав М.Пруст у даному фрагменті:”...оттого ли, что на нем играл солнечный луч, оттого ли, что, вслед за движением моего взгляда…на нем переливался, то вспыхивая, то вновь погасал, причудливый пожар, - спустя мгновение, окно это горело переливчатым блеском распущенного павлиньего хвоста, затем трепетало и волновалось огненным фантастическим ливнем, низвергавшимся с высоты мрачных каменных сводов по влажным стенам, как если б я сопровождал моих родных, шедших передо мною с молитвенником в руках, в глубину отливавшего радужными цветами сталактитового грота…” Аргументуйте свою думку.

10. Уявіть собі, що Ви - правитель острова “Утопія”, описаного в однойменному творі Т.Мора. Які нововведення Ви б запропонували?

11. Що, на Вашу думку, замислив “Демон” М.Врубеля?

12. Які алегорії використав Г.Аполлінер у творі “Зарізана голубка і фонтан”?

13. Ви – художник-кубіст. Що б Ви зобразили на полотні “Ерос і цивілізація”?

14. Чому провісником літератури абсурду в Україні вважається “Сфінкс” О.Влизька? Аргументуйте свою точку зору.

15. Якби Ви були міністром культури, які зміни в сучасному кінематографі Ви б рекомендували?

Змістовою основою запропонованих творчих завдань на усне малювання, створення літературних мініатюр, художніх композицій тощо є художня культура, художньо-естетична діяльність. 

До розвитку потреб школярів спонукає і виконання творчо-реферативних робіт, теми яких ретельно добираються з урахуванням інтересів школярів. Наведемо приклади таких тем: “Антична скульптура - гімн людині”, “Давньогрецький театр - колиска світового театрального мистецтва”, “Італія - батьківщина оперного мистецтва”, “Імпресіонізм - нове бачення світу”, “Едіт Піаф - королева французької пісні”, “Франція - батьківщина кінематографа”, “Бітлз - символ молодіжної музики ХХ століття”, “Мейсельська порцеляна”, “Класики віденської школи”, “Давньоруська ікона” тощо. У кожній запропонованій учням творчо-реферативній роботі фундаментом теоретичного дослідження виступає художня культура, художньо-естетична, творча діяльність особистості.

Учні, які отримують відмінні оцінки за творчо-реферативні роботи, доповідають про результати свого творчого пошуку на уроці, використовуючи при цьому репродукції, фотоілюстрації, відео- й аудіозаписи, поезію, фрагменти інсценівок. Такий підхід до презентації творчо-реферативних робіт спонукає учнів до реалізації своїх творчих можливостей, дозволяє засвідчитись у необмеженому потенціалі виховного впливу світової художньої культури на становлення й розвиток їх особистісних уявлень про красу навколишнього світу, естетично–чуттєву значущість художніх творів, загальнокультурну ерудицію та гуманістичний світогляд.

Ефективному формуванню у школярів прагнення до творчого успіху сприяє і творча репрезентація основотворчих понять художньої культури.

Наприклад, щоб зрозуміти мову натюрморту, необхідно “оживити” його образи-речі, вдихнути в них струмінь життя, виходячи з того, що “кожна річ має свій характер, свою душу”. Тільки розуміння речей як одухотворених предметів дозволяє учням опанувати таємницею життя натюрморту, зрозуміти взаємовідносини між його образами, об’єднаними в композицію. Школярам створюються відповідні умови для художньо-творчої практичної діяльності, в процесі якої вони мають можливість реалізувати свої творчі здібності.

Наведемо фрагмент уроку. Готуємо два столи, на одному з яких у безладді знаходяться різні речі: книги, тканина, свічник, скульптурний портрет, колоски пшениці, ваза з квітами, хустинка, люстерко, защіпка для волосся, портрети, фотографії, людський череп, яблука, опудало птаха; другий стіл – вільний. Перше творче завдання полягає в тому, щоб кожний з учнів вибрав певну річ і, перевтілюючись в цей образ, розповів про нього від першої особи. Наприклад, “Я – книга...” Учні дуже люблять ігрові моменти на уроці й охоче включаються до такого роду творчої діяльності.

Для ефективної роботи на уроці школярам демонструється приклад (проводиться попередня підготовча робота). Вживаючись в образ, учениця, уявивши себе свічником, розмірковує так: “Колись я була маленькою насінинкою, яку вітром віднесло від батька-дерева. Я впала в м’яку землю і проспала в її ніжних обіймах до весни. Але минули не одна зима, і не одне літо, перш ніж я проросла і доторкнулась до теплих промінчиків сонця, подякувавши за його ласку. Незабаром я перетворилася на молоде деревце. Та прийшов цар природи – могутній чоловік і зрубав мене. І хоча я ще не знав, що буде зі мною, але вірив: людина не завдасть мені шкоди. Багато випробувань випало на мою долю, перш ніж я потрапив до золотих рук майстра. Він зробив мене витонченим, елегантним свічником і надихнув в мене життя. З тих пір минуло багато років. Я пережив не одне покоління хазяїв: багатих і бідних, розумних і не дуже. За цей час стерся блиск на моєму тілі, не одна свіччина сльоза обпекла мою душу... Сьогодні я вже старий і нікому не потрібний. Люди майже не згадують про моє існування: у них з’явилась електрика. Та я не жалкую за своїм життям: воно було щасливим, бо належало людям!”

Учні в своїх іграх-мріях, відтворюючи певний образ натюрморту, підсвідомо передають власні потаємні думки та переживання, які в реальному житті прикривають нігілізмом та байдужістю. На цьому ж уроці їм пропонується створити свої композиції з приготовлених речей, придумати й пояснити назву майбутнього натюрморту.

Цікавим є той факт, що дівчатам притаманне романтично-творче мислення. Складовими їх натюрмортів є такі речі: колоски пшениці, книги, ваза з квітами, хустинка, люстерко, защіпка для волосся, портрети, фотографії тощо. Романтичними є і назви їх композицій: “Місячне сяйво”, “Замріяна душа”, “Дівочі мрії”, “Шалене кохання”, “Біль серця”. Юнаки виявляють більшу схильність до філософських роздумів. Прикладом може послужити робота одного із учнів. На тлі темно-вишневої скатертини він поставив макет людського черепа та розгорнуту перед ним книжку. “Люди народжуються й помирають. Між цими періодами вони, закохавшись, страждають, переносять безліч різних негативних емоцій. Тоді навіщо людина живе? Я думаю, що сенс людського життя в його пізнанні, а це пізнання таке ж безкінечне, як життя Людини на землі. Тому свою композицію я назвав “Вічність”.

Така форма роботи дозволяє “оживити” речі в уяві учнів, зрозуміти їх художню образність та співвіднесеність у композиції, дає можливість кожному учневі, виходячи з його творчих можливостей, розкрити свою індивідуальність, акторські здібності, виявити такі якості творчої особистості як фантазія, оригінальність, імпульсивність, почуття гумору, сміливість уявлень і мислення. У процесі художньо-творчої діяльності школярів виявляється їх естетичне ставлення до навколишнього світу і творче його бачення.

Вивчення художньої культури неможливе без розуміння учнями основних естетичних категорій, що відіграють значну роль у сприйнятті й оцінці художніх творів, дають імпульс до творчості. Наведемо фрагмент уроку, на якому розглядається естетична категорія прекрасного. Під звуки “Місячної сонати” Л.Бетховена змінюються слайди із зображенням жіночих портретів Ф.Рокотова, В.Сєрова, Рафаеля, К.Брюллова, Д.Левицького, Леонардо да Вінчі та ін. Учні розповідають біблейську легенду про Єву – загадкове створіння, читають вірші О.Блока, О.Пушкіна, Н.Гумільова, С.Єсеніна, В.Маяковського, присвячені жінкам.

Для загострення почуттів учнів звучить музика Г.Свиридова “Метель”, В.Моцарта “Маленькі фантазії”, виконується романс Ю.Звєздинського “Очарована, околдована”. Живе спілкування з художніми творами вчить школярів відчувати й розуміти прекрасне, показує можливість піднесення людських почуттів через художні образи, викликає катарсис, очищення, дозволяє реалізувати свої творчі потенції. Виконання творів (складання і читання віршів з елементами акторської майстерності, виконання романсів і пісень) залучає учнів до співучасті в художній творчості, сприяє глибокому проникненню в зміст художнього образу, допомагає виявити їх індивідуальність та можливість творчо самореалізуватися.

На уроках художньої культури учні виявляють свої поетичні, пісенні, акторські обдарування, високий рівень розвитку образного мислення, фантазію, оригінальний підхід у вирішенні творчих завдань, здібність до моделювання і використання різних способів творчої діяльності.

Поштовхом до розвитку творчих здібностей і якостей творчої особистості учня є такий вид творчої діяльності як інсценівка, котрий спрямований на розвиток асоціативно-образного мислення, уяви, співтворчості, фантазії школярів.

Наведемо фрагмент уроку з теми “Культура античної доби”. Дев’ять муз (Калліопа – муза епічної поезії, Евтерпа – муза лірики, Ерато – муза любовних пісень, Мельпомена – муза трагедії, Талія – муза комедії, Терпсихора – муза танців, Кліо – муза історії, Уранія - муза астрономії та Полігінія – муза священних гімнів), перебиваючи одна одну, розповідають богові Аполлону, покровителю всіх видів мистецтв, трагічну історію кохання Орфея та Евридики (ролі виконують самі учні). Емоційний настрій, створений учасниками цього невеликого театрального дійства, дозволяє учням добрати художні твори на тему Орфея, який оплакує свою Евридику (робота О.Сеона “Плач Орфея”, музичні твори Глюка, Оффенбаха, художні твори Г.Моро та ін.).

Перед учнями окреслюється коло запитань: 1) Чому ви обрали саме цей твір? 2) Які асоціації та емоції виникають у вас під час його аналізу? 3) Якими виражальними засобами, на вашу думку, досягаються певні настрої художнього твору?

До виконання подібних завдань учні ставляться позитивно, бо їх вирішення вимагає творчої наснаги, самостійного пошуку і вміння працювати з культурологічною, мистецтвознавчою, історичною літературою, довідниками, енциклопедіями. Обговорення, в якому беруть участь школярі, відбувається в атмосфері гарячих дискусій, зіткнення думок та вражень, зацікавленості. Це сприяє ефективному засвоєнню навчального матеріалу і розвитку таких якостей творчої особистості, як надзвичайна напруженість уваги, цілісність сприйняття, відхід від шаблону, висока самоорганізація тощо.

На уроці школярам пропонується у письмовій формі відповісти на такі питання: “Придумайте імена для 10 музи. З яким видом мистецтва ХХІ століття воно буде пов’язане?” Далі письмові роботи одних учнів пропонуються іншим. Останні повинні написати рецензію, визначити позитивні й негативні сторони. Отже, кожний з учнів виступає у ролі критика. Учні-автори мають змогу аргументовано захистити свою роботу, відповісти на запитання та зауваження, решта оцінюють виступ критика, аргументованість і глибину його суджень. Спільне обговорення різних точок зору учнів і підходів до вирішення поставленого питання, групова дискусія, критичність висловлювання сприяє розвитку творчого потенціалу школярів.

Спираючись на вищесказане, зазначимо, що використання творчих завдань на уроках художньої культури сприяє ефективному формуванню у школярів прагнення до творчого успіху, до самореалізації та самовдосконалення. Виконання творчих завдань на уроці передбачає збудження в учневі інтересу, потреби розвивати свої творчі можливості та бажання опановувати світом художньої культури, що завдяки своїй поліфункціональній та художньо-образній природі має можливість культивувати духовність, формувати естетичне середовище, культурну атмосферу життя; створює гармонію понятійного й образного, забезпечує комплексність формування творчої особистості.

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ВИКЛАДАННІ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ.

Хай той, хто шукає не перестає шукати

до тих пір, доки не знайде.

І коли знайде, він буде вражений.

Колись людина, ведена необерненим процесом еволюції, йшла шляхом створення нових ресурсів для забезпечення свого життя. З плином часу ситуація докорінно змінилася: тепер уже нам доводиться наздоганяти широко крокуючий по Землі прогрес, відповідати його вимогам, нарощувати ряд компетенцій, щоб сміливо називатися цивілізованою людиною.

Сьогодні можна говорити про те, що нам доводиться жити в тому світі, який ми самі для себе створили - у світі цифрових технологій. Навколишня дійсність постійно змінюється під їх впливом. Відповідно з цим змінюється і людина. І освіта - як область, в центрі якої стоїть особистість, її розвиток - одна з тих сфер, яка найбільш чутливо реагує на все, що відбувається у суспільстві.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі, на мій погляд, слід вважати пріоритетним, оскільки саме вони відповідають еволюційній логіці розвитку освіти в нашій країні, світовим тенденціям цього процесу. Комп'ютер і створені на його основі технології та ресурси є унікальними за своїми можливостями засобами навчання, завдяки чому завойовують увагу педагогів і дітей.

Організація ефективного навчання дітей можлива завдяки розумінню  і вмілому використанню різноманітних засобів навчання в ході педагогічного процесу. Дослідження в галузі педагогіки показали, що найбільш продуктивним навчання стає в тому випадку, коли всі засоби навчання використовуються комплексно, взаємно доповнюючи один одного.

Процес навчання сьогодні неможливо побудувати тільки з використанням усного та писемного мовлення, без залучення наочності, лабораторного обладнання, комп'ютерних програм, тощо. Потенціал сучасної техніки дозволяє більш повно використовувати можливості зорових і слухових аналізаторів . Це впливає на початковий етап процесу засвоєння знань - етап відчуття і сприйняття. Отримані таким чином знання забезпечують надалі легкий перехід до більш високого ступеня - розуміння і теоретичним висновкам.

Ці теоретичні обґрунтування та практичні спостереження і визначили спрямованість моєї роботи.

Однією з цілей моєї діяльності є формування загальнонавчальних умінь і навичок на уроках світової художньої культури з використанням інформаційно - комунікаційних технологій (ІКТ) .

Завдання:

сприяти творчому розвитку кожного учня;

сприяти оволодінню учнями міцними і глибокими знаннями;

розвивати пізнавальні процеси;

сприяти вихованню соціально активної особистості;

виховувати основи відповідального ставлення до культурної спадщини.

Для реалізації мети і завдань в Макіївському НВК „Лідер” створені необхідні умови: розвивається і постійно оновлюється​ матеріально-технічна база (відео- та аудіоапаратура, цифрові фотоапарати, комп'ютери та ноутбуки в необхідній кількості, обладнання для використання звукового супроводу, мультимедійний екран, мультимедіапроектор, принтер, сканер, тощо) .

        На мій погляд, ефективність освітнього процесу в інформаційному просторі на уроках світової художньої культури можна підтвердити потребою цифрових продуктів.

Дидактичні матеріали, що я використовую в педагогічній діяльності, дають можливість вирішувати поставлені цілі. Ось, наприклад, деякі дидактичні засоби навчання і необхідні для їх розробки програмні продукти і технічне оснащення:

Дідактичні засоби навчання	Програмне забезпечення	Технічне обладнання
Друкований матеріал	Work Pages / MS Word	Комп’ютер, принтер
Ілюстративний матеріал	Adobe Photoshop / Adobe Illustrator / Mac OS Preview	Комп’ютер, принтер
Друковані  тести	Work Pages / MS Word	Комп’ютер, принтер
Мультимедійний демонстраційний матеріал	Work Keynote / MS Power Point / Adobe Photoshop / Adobe Illustrator	Комп’ютер, проектор, LCD-телевізор, акустична система, принтер
Електронні енциклопедії	CD/DVD	Комп’ютер, проектор, LCD-телевізор

Ресурси медіатеки, що я створила, і мій творчий підхід дозволяють збагатити уроки цікавими завданнями, що сприяють підвищенню інтересу учнів до досліджуваної теми, наприклад:

У дев’ятому класі в межах вивчення теми «Візуальні види мистецтва»  з увагою до профільності навчання учні готують мультимедійний проект «Фотографія як видимий образ історії»;

У десятому класі - електронна екскурсія містами України «Культурна спадщина України»;

В одинадцятому класі учні підготували електронну збірку-відеофільм «Країнами Сходу», в яку увійшли культурні досягнення традиційної культури Індії, Китаю та Японії.

Досвід показує, що впровадження в освітній процес мультимедійних презентацій відкриває значні можливості для підвищення якості навчання. Створення і використання презентацій, електронних фотоальбомів, віртуальних екскурсій - вельми цікава й творча справа. Інтерес до представлених таким чином матеріалів і ефективність сприйняття пропонованої інформації набагато перевершують можливості будь-яких традиційних наочних посібників. Крім того, використання цифрових освітніх ресурсів дозволяє:

• організувати урок на якісно вищому рівні;

• активізувати роботу учнів на уроці;

• врахувати психологічні та вікові особливості учнів;

• знизити фізичну й емоційну стомлюваність, що сприяє збереженню здоров'я дітей;

• підвищити якість знань з предмету: середній показник якості в 2010-2011 навчальному році склав 75 % , за підсумками 2011-2012 навчального року - 82 % , за підсумками 2012-2013 року - 91%.

Але найважливіший результат, на мій погляд, це те, що сучасна дитина, що живе у світі сучасних цифрових технологій, відвідуючи ці уроки, легко включається в спільну пізнавальну діяльність, готує відповіді на запитання вчителя і задає питання в свою чергу, відкриває для себе світ цивілізації й культури. Комп'ютер та ІКТ в цих умовах стають повноправними колегами вчителя й гідними провідниками у світ знань.

  Інтерактивні технології на уроках художньої культури

                                                                 Наша мета полягає не в тому, щоб

                                                                 Зробити себе необхідним нашим дітям,

                                                                 А навпаки в тому, щоб допомогти їм

                                                                  Скоріше обходитись без нас.

                                                                                                           К.О.Конраді

  Національною доктриною розвитку освіти в Україні утверджено стратегію прискореного, випереджаючого, інноваційного розвитку освіти і науки, забезпечення самоствердження і самореалізації особистості. Освіта сьогодення спрямована на умови демократії, ринку, новітніх наукових інформаційних технологій. Місія школи полягає в тому, щоб допомогти кожній дитині усвідомити суть свого життя, визначити й накреслити орієнтири власного майбутнього.

  Усі наукові дослідження і педагогічна практика сучасної школи спрямовані на те, щоб роки перебування в школі були не підготовкою до життя, а власне життям.

  На уроках учитель має не просто дати суму знань, а сформувати життєву компетентність як самоздатність особистості до оптимальних дій, що базуються на знаннях, досвіді, цінностях, здобутих завдяки навчанню. «Мета школи – привчити до життя, розуміти його, знайти в ньому своє місце»,- писала Софія Русова.

  Орієнтація на такі особливості сучасного навчально-виховного процесу зумовлює вибір учителем інтерактивних технологій навчання, в основі яких підготовка молодої людини до громадянської активності в громадянському суспільстві, активізація навчальних можливостей учня, а не переказування абстрактної, «готової» інформації, відірваної від їх життя й суспільного досвіду. Інтерактивні уроки надають учням основні пізнавальні та громадянські вміння, а також навички й зразки поведінки.

  У процесі викладання художньої культури  можна застосовувати ту чи іншу модель або її частину із технологій інтерактивного навчання.

Маючи на увазі інтерактивні технології кооперативного та колективно-групового ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань, їх використання виграє весь навчально-виховний процес, бо вони дають можливість залучити кожного учня до розв’язування проблеми, а це сприяє розвитку критичного мислення, діалогічного мовлення, уміння доводити. Учні набувають навичок співпраці, колективного пошуку рішень, беруть активну участь у навчанні та передачі своїх знань іншим людям. Таким чином досягається головна мета інтерактивного навчання : «Те, що я чую, я  забуваю. Те, що я бачу і чую, я трохи пам’ятаю. Те, що я бачу, чую й обговорюю, я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я  набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром».

1.1.Технології кооперативного навчання

У своїй роботі використовую при кооперативній формі роботи такі технології: робота в парах, «коло ідей», робота в малих групах, «спільний проект».

 Уроки-дослідження та уроки, на яких у колективі розв’язуються проблемні завдання, дають змогу активізувати та розвивати розумові й мовленнєві здібності дітей, їхнє мислення, пам'ять, привчають до уважності , спостережливості, відповідальності, формують культ знань. Такі форми роботи допомагають запалити вогники думки, які, за словами  В.Сухомлинського, «стимулюють рухливість розумових процесів. Запалюється вогник - і дитині хочеться знати більше, хочеться думкою проникати в нові явища. Це бажання і є поштовхом, який прискорює розумові процеси».

  Важливо пам’ятати, що проблемне запитання повинно бути в такій мірі складним, щоб викликало потребу пошуку нового, і в такій мірі доступним, щоб учень прийняв його і міг самостійно шукати відповідь на нього. Тому воно повинно бути логічно зв’язаним із попередньо засвоєним і новим матеріалом. Наприклад:

  Чому сучасній людині потрібні всі види мистецтва? Обґрунтуйте.

Використовуючи технологію «коло ідей», для розгляду учням пропонується три картини (можливе застосування і більшої кількості прикладів) одного виду (живопис), жанру (портрет) але абсолютно різних за художнім почерком художників наприклад:

1. Ян Матейко «Портрет дружини в весільному вбранні»;
2. Сальвадор Далі «Сферична»;
3. Анрі Руссо «Портрет жінки».

(Учні висловлюють власні думки щодо картин, визначають професійне і аматорське виконання, мотивуючи свою думку).

Таких способів визначення можна застосувати декілька – змінюючи вид, жанр, імена художників (наприклад: натюрморти Сальвадор Далі – «Туристичний натюрморт», Катерина Білокур – «Сніданок хлібороба, Ян Давідс де Хем «Десерт»)

Як висновок, учні роблять спробу визначити професійне і народне мистецтво та різницю між ними.

1.2.Технології колективного навчання

При фронтальній формі роботи використовую такі технології: «мікрофон», «мозковий штурм», навчаючи – вчуся

Проблемний підхід під час вивчення художньої культури  передбачає використання пізнавальних завдань і запитань, спрямованих на активізацію розумової діяльності учнів, стимулювання їх до пошуку невідомого.

  Найпоширенішим на уроках художньої культури  є частково-пошуковий метод, який дає змогу учням вирішувати проблеми з допомогою вчителя. Сам педагог створює і формулює проблему, намічає її шляхи розв’язання , допомагає перевірити правильність висновків.

  При застосуванні дослідницького методу учні повинні самостійно виконати поставлені проблемні завдання. Учитель повинен постійно спонукати школярів до висловлення власної думки, створювати ситуації успіху задля зростання учнівської самооцінки , прагнути, щоб діти відчули себе в ролі дослідників , яким під силу виконати поставлене завдання та зробити відкриття

Наприклад, продовжить речення:

1. З стильовим напрямом бароко пов’язані такі зміни в мистецтві: … .
2. Вперше риси стилю бароко з’явились в … .
3. Характерні риси бароко в архітектурі: … .
4. Заповніть таблицю.

1.3.Технології навчання в дискусії

  Використовую технології навчання в дискусії : метод «Прес», «Обери позицію», дискусія.

 «Круглі  столи» , ігрові дебати, модулі захисту творчих проектів та модулі–дослідження допоможуть створити ситуації невимушеного спілкування, умови для міжособистісного діалогу.

Використовую на модулях ситуативне моделювання: «рольова  гра», «драматизація», «прес-конференція»

Наприклад, на уроці на тему « Порівняння музичного національного мистецтва різних народів світу.» можна використати технологію «круглий стіл». Теми для виступів  можуть обиратись учнями самостійно, а можуть бути скеровані вчителем.  Наприклад:

1. Україна.
   1. Прослуховування традиційної народної мелодії (чи кількох фрагментів).
   2. Характеристика мелодії, визначення інструментів, які застосовані для її виконання.
   3. «Цікавинки» різного характеру.
2. Латиноамериканські мелодії.
3. Індія.
4. Росія.
5. Країни Середньої Азії.

Під час обговорення  учні (за бажанням) висловлюють власні враження, порівнюють почуті музичні твори, аналізують їх і приходять до висновку:

«Отже, музика – не просто звуки, це – гармонія – створена людиною, яка виражає глибокі й складні людські почуття. Чудо музичного твору виникає з поєднання написаного композитором, віртуозного виконання й глибини почуттів виконання й залежить від вміння слухача сприймати музичні твори.»

1.4.Технології ситуативного моделювання

 Одним із способів стимулювання активної діяльності учнів на уроках художньої культури  є використання ситуативних завдань, що сприяють розвиткові самостійності, активності учнів у здобуванні знань.

  Результативність навчання підвищується за умови застосування завдань, що зацікавлюють учнів, зближують процес навчання з життям, показують практичне значення вивченого матеріалу.

  Ситуативні завдання покликані активізувати процес пізнання через моделювання ситуації.

  Основні види ситуативних завдань такі:

 - дати відповіді на питання, сформульовані щодо певної ситуації ;

 - вибрати із запропонованих варіантів правильний розв’язок;

 - самостійно сформулювати проблему(питання) на основі заданої ситуації;

 - схарактеризувати об’єкти і суб’єкти дослідження та їхні взаємовідносини в запропонованій ситуації;

  - розв’язати сформульоване завдання, спираючись на формальну логіку;

  - розв’язати завдання на основі знань, діагностики й прогнозування поведінки учасників ситуації;

  -  пошук або конструювання ситуацій з використанням літературних джерел чи фактів реальної практики;

  - провести класифікацію дібраних заздалегідь запропонованих ситуацій на основі взаємодії суб’єкта й об’єкта ;

 - проаналізувати дії в умовах конкретної ситуації й накреслити шляхи розв’язання поставленого завдання;

 - проаналізувати ситуацію, вдаючись до різноманітних поєднань творчих завдань попередніх типів.

  Зацікавити школяра уроками художньої культури  як предметами навчання можна передусім шляхом уникнення одноманітності, шаблону і схематизму в роботі над словом, позбавлення учнів необхідності нудно зубрити  правила. Чітке і доказове опрацювання художніх явищ та варіювання форм, методів і прийомів навчання, адекватних виучуваним фактам, є тими чинниками, які збуджують пізнавальний  інтерес і стимулюють самостійне мислення школярів. У зв’язку з цим має бути належно оцінена роль у навчальному процесі цікавих мистецьких матеріалів. Їх використання ставить за мету не розважати учнів, а навчити їх , збагачувати їх знаннями в обставинах розкутості, задоволення і радості. Ігри не повинні знижувати рівень навчальної діяльності, а , навпаки, нести пізнавальну інформацію, над якою учні із захопленням працюють. У процесі підбору ігрових елементів учитель враховує всі загальнодидактичні й методичні принципи навчання: науковість, доступність знань. Для цікавих завдань і лінгвістичних ігор добираються науково обґрунтовані мовні факти, які відповідають рівню підготовленості школярів. Цікаві завдання і рольові ігри –це вправи, спрямовані на засвоєння й осмислення знань у жвавій, приємній атмосфері. Такі  завдання здебільшого є пошуковими. Вони ставлять учня перед необхідністю самотужки знаходити шлях розв’язання , а, отже, розпізнавати, аналізувати  твори мистецтва, зіставляти їх і робити висновки. Робота з цікавими шедеврами художньої культури створює позитивну мотивацію учіння, пробуджує бажання знати і нерідко стимулює прилучення до праці над власними творами чи проектами, науково-популярною мистецькою літературою, що формує вміння учитися, виховує культуру праці. Самостійно відкриваючи для себе певні художні явища, учень дістає задоволення, впевненість у своїх здібностях.

   Розвитку евристичного рівня творчої активності сприяє організація навчального процесу у вигляді ділової гри з елементами змагання, театральної дії. В основі ділової гри, -з розподілом ролей, вибором стратегії поведінки, плануванням дій на 3-4 кроки вперед, - лежить продуктивне спілкування вчителя з учнями між собою. В ході гри забезпечується єдність змістового, операційного й мотиваційного компонентів –необхідних елементів структури творчого мислення. Бо в процесі ділової гри для кожного учня характерне певне напруження думки, вольових зусиль, вияв емоцій. Все це  допомагає дитині долати труднощі під час розв’язання   певного творчого завдання, яке лежить в основі гри. Успіх на шляху подолання труднощів підкріплює мотив досягнення, що надихає на подальшу творчість . Завдяки роботі думки, фантазії, уяви, діти створюють кросворди, ребуси, тести,  казки, вірші.

  Ділові ігри –це, зокрема, «прес-конференції», «телемости», «інтерв’ю», «ринги». Співробітництво в процесі такої роботи формує в учнів уміння приймати точку зору іншого, узгоджувати свої думки з думками партнерів, тобто привчає підпорядковувати особисті цілі і бажання спільній справі, сприяє формуванню адекватної самооцінки. Цінність таких ділових ігор полягає в тому, що вони допомагають формувати  гнучкість і широту мислення, готовність до інтелектуального ризику(дитина має багато ідей, вміє і не боїться їх висловити). Зазначені якості вкрай необхідні для успішного розв’язання навчальних і життєвих задач у різних галузях діяльності людини; вони сприяють розвитку вмінь приймати рішення і наполегливо втілювати їх у життя, поліпшують реакцію на швидкі мінливі життєві обставини.

  Взагалі, побудова навчання як цілісного творчого процесу у формі, наближеній до ділової гри, робить процес навчання ненав’язливим , майже непомітним. Освіта стає переважно самоосвітою, виховання – самовихованням, розвиток – саморозвитком . Відбувається вільний пошук себе, процес самопізнання і самовизначення, що і є першим кроком до життєвого успіху.

  Одна з умов співробітництва учителя і учня – організація навчального діалогу. Стимулювання різних форм пізнавальної активності на уроках і спеціальне формування умінь запитувати і відповідати поступово готують дітей до навчального діалогу. В.Сухомлинський неодноразово писав, що гарний учитель робить усе, щоб у школяра на уроці з’являлися запитання – «вузлики знань»; мислення на уроці починається тоді, коли в учнів з’являється потреба відповідати на запитання.

   На уроках культури під час перевірки знань творчого доробку того чи іншого митця пропоную учням ділову гру під назвою «прес-конференція». Два учні в ролі художників, інші –журналісти , які цікавляться подіями з життя присутніх «відомих людей».

  Зацікавлюють школярів кросвордами, вікторинами, ребусами.

  Кросворд – гра-задача, в якій фігури з клітинок(кружечків, ромбиків),що перетинаються, заповнюють літерами загаданих слів. За формою накреслених фігур й особливостями перетину слів кросворди дуже різноманітні . Проте в кожному разі вони,  як і чайнворди, складаються з двох частин: це фігура з клітинок, у якій проставлені цифри, що вказують  на  порядок відгадуваних слів, і текст –тлумачення до них.

  Ребус –це загадка, в якій слова або речення зашифровані комбінацією малюнків у поєднанні з літерами або й без них.

  Компонувати ребуси складно, оскільки досить важко шифрувати малюнками слова, а оформлення потребує хисту художника. Для розвитку творчих здібностей учнів можна давати найпростіші слова для зашифровування

   Інтерактивне навчання - це співнавчання, взаємонавчання, де й учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять,  рефлектують з приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, вирішення яких виховує у школярів відповідну життєву компетентність, сприяє виробленню цінностей, створенню сприятливого мікроклімату для розвитку самодостатньої особистості, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

  В.Сухомлинський говорив: «У руках кожного педагога доля десятків, сотень людських життів. Доторкніться до серця, до душі вихованця дбайливою, люблячою рукою, відкрийте в ньому майстра-творця, і людина заграє своїм неповторним сяйвом, як починає сяяти коштовний камінь у руках ювеліра, що зумів розкрити за сірою непривабливою зовнішністю чарівне сяйво. Вірте в талант і в творчі сили кожного  вихованця. Людина неповторна!»

Розділ 2  Методи особистісно зорієнтованого навчання

 Останнім часом  серед багатьох сучасних технологій заслуговує на увагу особистісно-орієнтоване  навчання. Воно вимагає від сучасного вчителя стати експериментатором, дослідником, конструктором, здатним створити на уроці ситуацію співтворчості, співпраці, разом з учнями здійснювати рівноправну діяльність

Інтелектуальна розминка        '

Інтелектуальна розминка проводиться у вигляді експрес-опитування (усно чи письмово): учні дають стислу, лаконічну, точну та змістовну відповідь.

Ефективним є «мистецький двобій», у якому беруть участь двоє учнів, за відведений час вони ставлять один одному запитання і зразу ж дають відповідь. Якщо хтось не знає відповіді, допомагає клас. Така форма роботи викликає в учнів інтерес. Вони вчаться не тільки правильно й точно формулювати запитання, але й давати короткі точні відповіді.

Цей методи допомагає привести учнів в активний «стартовий» стан за допомогою актуалізації їхніх знань, у виховному значенні — самоствердженню, виявленню своїх сил і можливостей.

Евристичне спостереження.

Учні спостерігають за мистецьким матеріалом, порівнюють. Ефект досягається за рахунок здійснення пошукової діяльності. Учитель спрямовує пошуки учнів, наводить на можливі висновки. Учні за допомогою спостереження відкривають для себе щось нове. Спостереження є джерелом знань.

Метод дослідження

Перед учнями ставиться завдання, яке вони виконують самостійно, здійснюють пошук, приходять до остаточного результату. Вчитель керує дослідницькою діяльністю учнів.

Цей метод забезпечує розвиток в учнів творчих здібностей, всі умови для природного самовираження учнів, дозволяє вибрати свій спосіб роботи, фіксації матеріалу.

Метод пізнавальних ігор

Учитель загадує мистецький твір або митця тощо. Діти за допомогою запитань, які сталять учителеві, намагаються знайти відповідь. Запитання повинні формулюватися таким чином, щоб на них можна було відповісти словами «Так», «Ні».Учитель повинен навчити не тільки перебирати можливі відповіді, а шукати потрібну. Кожне  наступне питання звужує коло пошуку.

Така пізнавальна гра захоплює учнів, активізує їх, діти вчаться формулювати запитання, уважно слухати товаришів, зв'язувати окремі факти, систематизувати знання.

Метод помилок («Піймай помилку»)

Цей метод використовують для закріплення матеріалу, контролю знань. Завдання учнів полягає в тому, щоб виявити і пояснити помилку в процесі колективного обговорення. Це може бути виявлення помилок у і написаному на дошці або надрукованому на аркуші матеріалі. Помилки можуть закладатися в розповіді вчителя. Цей метод сприяє формуванню вміння самоконтролю при вивченні теоретичного матеріалу.

Учні працюють у такої послідовності:

а)знайти помилки;

б)виправити та занотувати їх;

в)повідомити всьому класу;

г)проаналізувати в процесі колективного обговорення.

Методи диференційованого навчання дають можливість показати різні точки зору на мовне явище, предмет чи дію; дозволяють успішно керувати навчальною діяльністю учнів; враховувати різнорівневі можливості школярів; формувати риси творчої особистості.

Метод «Гронування»

Ґронування є стратегією навчання, що спонукає учнів думати вільно та відкрито з певної теми. Вона націлена передусім на стимулювання мислення школярів про зв'язки між окремими поняттями. Це нелінійна форма мислення. Ґронування може бути використане як на стадії актуалізації, так і на стадії рефлексії. Метод ґронування може бути використаний для підведення підсумків вивченої теми чи розділу з художньої культури.

Для того щоб застосування методу було ефективним, учитель мусить дотримуватися певної послідовності в роботі, а саме:

1.Описати цей вид діяльності та продемонструвати його учням.

2.Обрати тему, цікаву для учасників, і змоделювати цей процес для групи.

3.Запропонувати іншу тему, якщо з'ясується, що учні недостатньо володіють матеріалом або тема їх не цікавить; виділити час для створення ґрона.

4.Дозволити чотирьом-п'ятьом учням представити свої Грона

5.Обговорити результати роботи всім класом чи у парах.

Етапи ґронування:

1.Напишіть центральне слово або фразу посередині аркуша паперу, на слайді чи на дошці.

2.Починайте записувати слова та фрази, які спадають на думку з обраної теми.

3.Коли всі ідеї записані на папері, встановіть там, де це можливо, зв'язки між поняттями (словами).

Пишіть стільки ідей, скільки дозволить час або доки вони не будуть вичерпані.

Під час роботи з учнями обов’язково потрібно враховувати психологічні можливості, рівень підготовленості, вікові особливості учнів. Рівень творчої активності має забезпечити успішність самостійного розв’язання завдання такого рівня складності, який впливає на мотивацію. Як відомо , мотивація зникає або за абсолютної легкості завдання, або за непомірної складності – обидві умови позбавляють можливості здійснити, реалізувати творчі можливості учнів. Отже, вчитель має постійно забезпечувати навчальний процес адекватними складністю завданнями. В.Сухомлинський говорив: «У кожної людини є задатки , обдаровання до певного виду або кількох видів   діяльності. Саме цю індивідуальність і треба вміло розпізнати, спрямувати потім життєву практику учня на такий шлях, щоб у кожний період свого розвитку дитина досягла, образно кажучи, своєї стелі…» З особливою турботою писав Василь Олексійович про індивідуальний підхід до дітей, які знаходяться на крайніх полюсах педагогічної уваги. Діти слабкі у навчанні і обдаровані. Саме ці категорії дітей обділені увагою вчителя З цією метою на кожному уроці є обов’язковим принцип диференційованого підходу. Під час виконання нестандартних завдань використовують різні види диференційованої допомоги  учням:

   1.Додаткова конкретизація творчої вправи.

  2.Наведення  аналогічного  завдання,   виконаного раніше.

   3.Вказівка  на  зразок  способу дії, пояснення ходу виконання подібного завдання, доповнення до завдання у вигляді малюнка чи схеми.

   4.Попереднє розв’язування найпростіших допоміжних  вправ.

 5.Елементи допомоги з теоретичними довідниками.

  6.Пам ятка.

  7.Попередження учнів про типові помилки. Неправильні підходи.

    Отже, диференційований підхід у навчанні є одним із стимулів активної пізнавальної діяльності учнів

Розділ 3  Метод проектів

    Метод проектів — це система на­вчання, гнучка модель організації навчального процесу, орієнтована на творчу самореалізацію особистості, розвиток її можливостей у процесі створення нового продукту під контролем учителя.

  Досвід роботи в школі показав, що в розвитку зацікавленості до предмета не можна покладатися тільки на зміст виучуваного матеріалу, уникаючи залучення учня до активної діяльності. А пробудити таке прагнення можна, запропонувавши цікаву і важливу проблему (саме метод проектів дозволяє перейти від засвоєння готових знань до їх усвідомленого набуття). Новизна підходу полягає в тому, що учням дається можливість самим конструювати зміст спілкування, починаючи з першого заняття роботи над проектом.

  Найбільш доцільним та ефективним він є, на мою думку, на уроках художньої культури та в позакласній роботі. Проект реалізується за певною схемою      

Найважливішим є етап, підготовки, обов'язкова умова якого — попереднє вивчення індивідуальних здібностей, інтересів, життєвого досвіду учнів. Кожен проект співвідноситься з певною темою і розробляється протягом декількох уроків-модулів.

   Під час вивчення «Літературних казок» розробляємо власний варіант казки. Досить актуальним та цікавим для учнів є інсценізація прозових та драматичних творів  Завдання можуть мати музичний супровід, шумові ефекти.

Для старшокласників завдання ускладнюються, оскільки в старшому віці учні більш свідомо, творчо підходять до вирішення проблем.

Обравши тему, визначаємо з учнями ідею та разом обговорюємо її. Попередньо продумую можливі варіанти проблем, які важливо дослідити. Самі ж проблеми висуваються учнями з подачі вчителя. На даному етапі використовую «мозковий штурм» з подальшим колективним обговоренням. Після формування груп, розподілу обов'язків (врахувавши здібності), обговорюємо можливі методи дослідження, пошукової інформації, способи оформлення кінцевих результатів (презентація, захист, творчі роботи і т. ін.). Для полегшення роботи розробляю і пропоную учням інструкції 

    Під час самостійної роботи не придушую ініціативи дітей, з повагою ставлюся до будь-якої ідеї, намагаюся створити ситуацію успіху. Призначаю консультації, переглядаю чернетки, даю рекомендації. До речі, процесом підготовки до представлення проекту керую як на уроках, так і в позаурочний час (використовую інтерактивні прийоми і форми роботи: метод «Якби», «Мікрофон», «Незакінчене речення», «Мозковий штурм», робота в групах, парах тощо).

  Увесь опрацьований, оформлений матеріал учні представляють під час захисту проектів. Найефективнішим для цього є підсумковий урок-модуль з теми, де за результатами виконання проекту оцінюю засвоєння дітьми певного навчального матеріалу.

  Підбиваючи підсумки роботи над методом проектів, пропоную учням узяти участь в опитуванні, метою якого є виявити доцільність та зацікавленість роботи за даною формою

    Аналізуючи відповіді учнів, результати навчальних досягнень, можу зробити певні висновки: учні привчаються працювати самостійно, в команді, уміють прогнозувати можливі варіанти та способи роботи, відповідально ставитися до виконання завдань, об'єктивно оцінювати результати діяльності. Головне — змінюється психологічний клімат у класі.

    Педагог, у свою чергу, з носія знань перетворюється на організатора пізнавальної, пошукової, творчої діяльності учнів, переорієнтовує роботу на різні види самостійної, збагачує свій потенціал, постійно перебуває у творчому пошуку.

Розвивальне навчання.

  Розвивальне навчання – основа формування творчої або креативної  особистості , яка внаслідок зовнішніх факторів потребує для актуалізації творчого потенціалу людини додаткових мотивів, особистісних утворень, здібностей, що сприяють досягненню творчих результатів в одному чи кількох видах творчої діяльності.

Творчий підхід у навчанні обдарованих дітей передбачає розвиток їх пізнавальних можливостей, формування їхньої активності.Обдарованою дитиною є та, яка:

 - оригінально вирішує задачі, кмітлива, догадлива;

 - розв’язує проблеми швидко, часто інтуїтивно;

 - може навести декілька варіантів рішення однієї проблеми;

 - повністю поринає в рішення (на час пошуку відповіді);

 - віддає перевагу естетичним варіантам рішення;

 - впевнена у собі(хоча це не обов’язково);

 - добре орієнтується в обставинах враховуючи перешкоди і корисні моменти;

 - може передбачити успішність або неуспішність рішення

  Розвиток мислення високого рівня і творчого мислення зокрема - одна з головних вимог сучасної психології мислення й сучасного життя. Адже саме творчі люди здатні входити в контакт із різними людьми, приваблювати їх до себе, впливати на них. Люди з творчим потенціалом  володіють здатністю до адаптації в різних ситуаціях, можуть пропонувати нові ідеї, застосовувати набуті знання і вміння в різних галузях людської  діяльності. Виходячи з фундаментального положення психології мислення (за К. Ушинським), «слово має виростати з думки, а думка із спостережень за собою, людьми, природою.»

Висновки

Ефективне   навчання     неможливе   без   пошуків   шляхів   активізації  пізнавальної   діяльності   учнів.   Адже   діти   повинні    не  тільки   засвоїти   певну   сукупність  знань,    а  й  навчитися    спостерігати,   порівнювати,   виявляти   взаємозв’язок   між   поняттями,   міркуваннями.   А  досягти   цього   можна   лише   засобами,     що  активізують     пізнавальну   діяльність.     До   них   належать   дидактичні   ігри,  різні     види  позакласних  занять,   ігрові  ситуації,   завдання   проблемного   характеру,   моделювання    ситуацій,     нетрадиційний   початок   уроку,     слово   вчителя,   чергування   видів   діяльності   тощо.

  У процесі викладання художньої культури можна застосовувати ту чи іншу модель або її частину із технологій інтерактивного навчання.

Маючи на увазі інтерактивні технології кооперативного та колективно-групового ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань, їх використання виграє весь навчально-виховний процес, бо вони дають можливість залучити кожного учня до розв’язування проблеми, а це сприяє розвитку критичного мислення, діалогічного мовлення, уміння доводити. Учні набувають навичок співпраці, колективного пошуку рішень, беруть активну участь у навчанні та передачі своїх знань іншим людям. Таким чином досягається головна мета інтерактивного навчання : «Те, що я чую, я  забуваю. Те, що я бачу і чую, я трохи пам’ятаю. Те, що я бачу, чую й обговорюю, я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я  набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром».

Література

1. Художньо-естетичний цикл: Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Художня культура 9 клас/ Л.М.Масол, О.В.Гайдамака  -  К.:Перун. 2005. С.190 – 199.

2.Художня культура:  Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів/ Н.В.Назаренко, Л.В.Гармаш – Харків: Оберіг, 2009. – 256с.

3.Художня культура 9 клас:Тематичні розробки уроків/Л.М.Масол, О.В.Гайдамака – Х.: Ранок, 2009. – 320с.

4.Художня культура. 9 клас: Методичний посібник/Л.Г.Кондратова – Х.: Основа, 2010.- 208с.

5.Художня культура: Альбом-посібник.9 клас/ С.К.Трач. – Тернопіль:Навчальна книга – Богдан, 2010 . – 64с.

    6. Павленко Ю.  «Щоб   учитися  було  цікаво».-К: Товариство  «Знання» ,  УРСР, 1989,  серія  7,  «Педагогічна» ,№14.

    7.Тюріна В.Пізнавальна  перспектива  і  перспективні  задачі:  формування  самостійності  //  Рідна  школа  ,-1997.-№9.

   8.Шелестова  Л.  Організація   навчально-пізнавальної   діяльності  учнів  //Рідна  школа ,-1997.-№9.